Тимофіївка (Phleum pratense L.) – одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка – пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж 6-ти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли. Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. У 100кг трави міститься залежно від фази скошування 21-25к.о. У 100кг сіна є 49-50к.о. і 3-5кг протеїну. Дає багато листя – 50-65% від загальної маси. Завдяки високій врожайності і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною. Урожай: зеленої маси — 200–250 ц/га; сіна — 60–75; насіння — 3–3,5 ц/га.

Тимофіївка лучна – зимостійка рослина, маловибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6°С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Як морозостійку культуру її вирощують і в північних районах. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до 30 днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах грунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих грунтах. Добре росте на осушених торфовищах. А от на сухих піщаних грунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих грунтах росте значно гірше. Добре реагує на внесення добрив, не вилягає навіть при високих нормах азоту, при цьому значно підвищуючи врожай.

Висівають рядковим способом сівалками СЗТ-3,6. Норма висіву насіння — 7-9 кг/га. Глибина загортання — 1-2 см. Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння – до початку цвітіння.